Проводивши просту мирну акцію вже третій місяць на Майдані яку немає законних шляхів зупинити згідно діючого законодавства, терпець у влади (системи) урвався. Перші прояви почались коли підійшли до мене працівники міліції та попросили не використовувати в акції дерева. Я погодився, зробив підпорки для того щоб можна було плакати вставляти в землю. Через декілька днів знов до мене пришли міліціонер і два працівника державного органу «Благоустрій» почали казати що мої плакати стоять з порушенням почали виписувати якийсь акт та брутально поваляли мою акцію. Я з питав на якій підставі ви зруйнували мою акцію, яку можна зупинити тільки після рішення суду, «буде рішення суду тоді я подумаю» сказав я і відновив акцію.

    Наступного дня почалося беззаконня. До мене підішли декілька працівників міліції і попросили мене пройти з ними у відділення міліції добровільно для того щоб деякі люди мене обстежили, начебто я веду себе якось неадекватно. Я спитав на яких підставах я повинен з вами йти в мене проходить акція, якщо ви будете застосовувати силу все одно тоді я погоджуюсь не робити спротиві і пройти з вами. Міліціонери сказали що однозначно мене заберуть, тому я мирно і спокійно зібрав свої речі і сів до міліцейської машини, після чого мене доставлено до відділку.

    В райвідділу зі мною поспілкувалися працівники медичної швидкої допомоги і сказали що мене треба відвести до психічної лікарні по вулиці Фрунзе 103-А на перевірку, тому що є деякі сумніви відповідно мого психічного стану. На моє питання які мої дії наводять вас на таку думку, жодної відповіді я не отримав. Після чого мене відвезли до псих лікарні. Наголошую що я жодної агресії чи супротив не робив.

    У прийомному відділені сиділо десь чотири людини плюс три лікаря зі швидкої допомоги. Після спілкування зі мною всі погодилися що я здорова людина і до мене питань не має але треба почекати завідуючого прийомним відділенням. Через десять хвилин прийшов завідуючий подивився на мене і сказав «госпіталізувати його описати його речі». На моє питання на якій підставі ви обмежуєте мою волю як громадянина та ще я є журналіст, мої питання залишилися не почутими і відбулася погроза застосувати силу якщо я буду робити супротив, добре що я успів зателефонувати друзям і визвав патруль міліція (за тел. 102) з приводу що мене протиправно затримують у лікарні без будь яких пояснень (після чого стало зрозуміло міліція не є захистом громадян а є частиною системи). Після чого у мене забрали телефони, документи, речі, гроші та зв’язавши руки відвели мене в перше відділення, тобто всі хто потрапляє перший раз проходять перше відділення (як я потім дізнався там електрошоком вбивають мозок). Там я побачив жах (безумний лікар невеликого зросту в окулярах роздає уколи і таблетки наліво і направо і все це супроводжується лайкою) я був в шоку від побаченого (бойня). Потім мене відвели до кабінету де було десь шість чоловік. Я так зрозумів що це була комісія першого відділення яка вирішувала мій психічний стан. Після двадцяти хвилин розмови вони вирішили що я нормальна людина, не агресивна и не є загрозою для інших але в голові багато незрозумілого та як висновок «у кого зараз немає в голові чогось незрозумілого», перше відділення не для нього і мене повернули назад в приймальне відділення (я так зрозумів що мені просто повезло). Далі заввідділу поспілкувавшись зі своїм заступником та ще раз зі мною відправили мене в сьоме відділення (тут більш спокійних тримають).

    Мене привели в палату де забрали всю одежу натомість видали якісь штани, кофту та тапочки. Так я опинився в палаті де було біля десяти лежанок на п’яти лежали люди більшість із них постійно спали. В палаті також знаходився охоронець. Я зробив спробу познайомитись з тими хто там знаходився (пацієнти). Поряд зі мною лежав молодий хлопець, я запитав його «як тебе звуть», він каже не пам’ятаю, «а ти давно тут», він каже не пам’ятаю, я питаю «а за що ти тут», він каже не пам’ятаю (мабуть зрозуміло що там роблять з людьми), далі лежав пан Анатолій (він був монах Києво-Печерської лаври), я питаю тебе за що, довго мовчав а потім сказав що був маленький скандал внутрішній (я так думаю що його розміняли бо він багато знає) поспілкувався з персоналом, люди кажуть що тут багато журналістів, є прокурори, депутати, поети, музиканти тобто всі є... Що таке психа лікарня – це місце де стирають пам’ять неугодним системі людям, точніше роблять із людей рослини... Що може бути страшніше, є людина а через три доби вона не пам’ятає як її ім’я (рослина)...

    Ввечері прийшли робити уколи та роздавати таблетки, монах опирався але це не допомагає, там є сильні люди (охоронці) які тримають у випадку коли людина не хоче робити уколи (людина жива істота яка розуміє, що її знищують, її внутрішній світ і тому робить спротив), вони звернулися і до мене чи не бажаю я спробувати уколу, я сказав не маєте права, я сказав що це помилка, до мене того дня приходили родичі, помічник депутата (мій товариш), та є в мене ще такий ангел охоронець який по життю мене охороняє, не знаю що мене зберегло але вирішили вони нічого не робити зі мною. Трошки змусили потурбуватися... Наступного дня побачив таку жінку цікаву, така струнка, смілива, в такому місці працювати (більш детально не хочу розказувати заради її безпеки) може ця зустріч була не проста, життя покаже... Також цього дня за мною по п’ятам ходив новий охоронець який прийшов зранку з великим бажанням зробити мені укол (я його запам’ятав засланий «я назвав його демон»), але не вспів він зробити шкоду, мене виписали. Зранку приїхали мої захисники і витягнули мене звідти. Тільки випустили без пояснень, на яких підставах мене тримали у лікарні добу, чим же я хворий, хто це повинен вирішувати. Та видали довідку що був у них добу та і все але це вже робота юристів.

   Тому дякуючи Богові, мамі та друзям відбувся без втрат. Так мене вкинула міліція, а може той хто їм віддав такого наказу це треба з’ясувати. Як ви вважаєте є у нас права чи можна вважати себе захищеним, може ви вважаєте що гроші щось вирішують?

 

   Першочергове завдання взяти під громадський контроль психа лікарні....

 

Далі буде... вільний журналіст Серго...